Назва споруди: Міланський собор (італ. Duomo di Milano)
Автор: Сімоне де Орсеніго (Simone da Orsenigo)
Роки побудови: 1386-1965 рр.
Місце знаходження: Мілан, Італія
Міланський собор або, як його ще називають, Собор Дуомо можна вважати своєрідною антитезою Вавилонської вежі. Його зводили архітектори та інженери з різних країн – Франції, Німеччини, Італії – та й розмовляли вони різними діалектами, що не завадило їм збудувати величну культову споруду, хоча на це й пішло майже 600 років. Звісно, Міланський собор не найвища релігійна будівля, але Собор Дуомо унікальний з інших причин. З яких саме? Через що Собор Дуомо зводили так довго? І чому архітектурний стиль, у якому побудований Міланський собор, називають “полум’яніюча готика”? Про це читайте в нашій статті…
Історія будівництва
Кафедральний собор у Мілані – це історія архітектури шести століть, будівництво, що передавалося від покоління до покоління. Роботи з його зведення почалися 1386 року, коли розвиток готичної архітектури досяг свого апогею. Собор Дуомо знаменитий насамперед завдяки безлічі загострених веж, які є одним із найбільш упізнаваних атрибутів готичного архітектурного стилю. Загалом Міланський собор прикрашають 135 веж. Такою кількістю не може похвалитися жоден інший собор у світі. І все ж Собор Дуомо – це не готика в чистому вигляді, а своєрідна реінтерпретація готики з привнесенням у неї елементів інших стилів. Через велику кількість візерунків, орнаментів, подовжених фронтонів і стрілчастих арок здається, що будівля немов охоплена вогнем, тому архітектурний стиль Міланського собору отримав назву “полум’яна готика”.
Архітектори та матеріали
Початковий проект собору розробив італієць Симоне де Орсеніго, але оскільки в Італії того часу готичний стиль не був широко поширений, для будівництва запросили архітекторів із Франції та Німеччини. Надалі роботами в різний час керували архітектори різних національностей: німці, італійці, французи.
Міланський собор освятили лише 1572 року, через майже двісті років після початку будівництва, до того ж до того моменту далеко не всі роботи було закінчено. Основне будівництво завершилося лише 1813 року, хоча деякі деталі фасаду допрацьовували аж до 1965 року. Це не дивно, якщо врахувати, що Собор Дуомо із зовнішнього боку прикрашають близько 3,5 тисяч статуй і скульптур. Початкові етапи будівництва також тривали досить довго, що було зумовлено інноваційною для свого часу конструкцією і нетрадиційним будівельним матеріалом. Замість звичної для Італії ломбардської цегли Міланський собор вирішили будувати з мармуру, що видобувається за сотню кілометрів від Мілана – на кар’єрах Кандолья (Candoglia). Його було не тільки складно добути, а й складно доставити в собор у Мілані.
Розміри та оздоблення
Коли Собор Дуомо був остаточно добудований, його довжина становила понад 155 метрів, а ширина поперечного нефа – понад 90 метрів. Це один із наймасштабніших готичних храмів Європи – Міланський собор вміщує до 40 тисяч осіб. Його шпиль височіє на 106,5 метрів. А з оглядового майданчика на даху, де розташовується головна статуя собору, що зображає Мадонну, відкривається приголомшливий краєвид на місто, адже Собор Дуомо розташований на головній площі Мілана – Пьяцца-дель-Дуомо.
Внутрішнє оздоблення будівлі також вражає відвідувачів величезними скляними вітражами і великою кількістю скульптур. Собор у Мілані знаменитий і своїм органом, прозваним “великим органом Дуомо”. Він є найбільшим в Італії, а в Європі поступається лише органу в соборі Пассау в Німеччині.
