Назва будівництва: Римський пантеон (Pantheon)
Заснували: імператори Траян і Адріан
Дата будівництва: 114-125 рр. н.е.
Місце находження: Рим, Італія
Історія та значення Римського пантеону
Римський пантеон – одна з найвідоміших пам’яток не тільки італійської, а й світової архітектури. Ця будівля, побудована майже 2000 років тому, має найбільший у світі неармований бетонний купол, про секрети міцності якого досі точаться дискусії. За останніми даними дослідників з Массачусетського технологічного інституту, архітектори Стародавнього Риму знали секрет самовідновлюваного бетону, який і було застосовано під час зведення купола Римського пантеону. Докладніше про результати цього дослідження, архітектурні особливості будівлі, а також про те, чому Пантеон називають “Храмом усіх богів”, читайте в нашій статті…
Місце, де розташовується Римський пантеон, є дуже важливим з культурного та історичного погляду – за переказами, саме звідси Ромул, один із засновників міста, вознісся на небо. Збережена до наших днів будівля Пантеону – це третя варіація зведеної тут культової споруди. Її будівництво почалося за часів імператора Траяна 114 року, а закінчено було вже за часів імператора Адріана 125 року. Дві попередні споруди були зруйновані внаслідок пожеж.
Найпоширенішим варіантом перекладу грецького слова “пантеон” є словосполучення “Храм усіх богів”. Існує кілька версій, що пояснюють таку назву: перша – всередині храму встановлено безліч статуй, присвячених різним богам, друга – його бетонний купол схожий на небеса, де мешкають боги.
Конструкція та архітектурні особливості
Однією з ключових архітектурних деталей Римського пантеону є колонний портик біля головного входу в північній частині будівлі. Його перший ряд складається з восьми колон, виконаних з єгипетського граніту. Матеріалом для колон другого ряду став уже червоний асуанський граніт. Висота кожної колони приблизно 12 метрів, а вага в середньому становить 60 тонн. Але все ж головна архітектурна особливість Римського пантеону – найбільший у світі купол із неармованого бетону. Його діаметр становить 43,2 метра. У центрі купола розташоване кругле наскрізне вікно діаметром 8,2 метра. Інших вікон у будівлі немає. За задумом архітекторів, це вікно в стелі, що має назву Окулюс, символізує небесне всевидяче око – стовп сонячного світла, що проникає через нього, є сполучною ланкою між земним і небесним світом. Дощова вода, що потрапляє всередину будівлі через Окулюс, відводиться за допомогою спеціальних дренажних каналів, передбачених у підлозі.
Секрет міцності купола: дослідження Массачусетського технологічного інституту
Багатьох фахівців завжди цікавив секрет міцності купола Римського пантеону. Нещодавнє дослідження Массачусетського технологічного інституту показало, що бетон, який виготовляли в Стародавньому Римі, має функції самовідновлення завдяки тому, що в його складі присутнє негашене вапно. Також важливий і спосіб приготування бетонного розчину, який має назву “гаряче змішування”, тобто в процесі підготовки суміші вона спеціально сильно нагрівається. За словами дослідників, така структура надає молекулам негашеного вапна структуру наночастинок. Це означає наступне – коли в бетонній конструкції утворюються тріщинки і в них потрапляє вода, то виникає хімічна реакція, внаслідок чого утворюється розчин, насичений кальцієм, який і заповнює тріщинки. Звідси і білі утворення карбонату кальцію на поверхні бетонних будівель Стародавнього Риму. Раніше їхню наявність пояснювали поганим перемішуванням розчину.
Щоб довести свою гіпотезу, дослідники виготовили зразки гарячого бетону з використанням негашеного і гашеного вапна, потім розкололи їх і намочили. Через два тижні тріщини на перших зразках затягнулися, а на других залишилися. Вчені сподіваються, що це їхнє відкриття і досвід зодчих Стародавнього Риму допоможуть збільшити термін служби сучасного бетону.
Джерела для написання статті:
pantheonroma.com
en.wikipedia.org
britannica.com
smarthistory.org
