Назва споруди: Кельнський собор (нім. Kolner Dom)
Автор проекту: Герхард фон Ріле
Роки побудови: 1248-1520 рр. і 1842-1880 рр.
Місце знаходження: Кельн, Німеччина
Задум та значення собору
Кельнський собор замислювався, як найвища будівля світу, і він був таким, але лише протягом чотирьох років. Вивчаючи його будову, можна зрозуміти призначення основних деталей готичного архітектурного стилю. Кельнський собор будували понад шість століть, а оздоблювальні роботи не припиняються й донині – фасад доводиться змінювати деталь за деталлю. У чому причина? Чому для зведення підземної частини будівлі використовували майже стільки ж каменю, скільки для будівництва самого собору? Як прагнення впустити в інтер’єр якомога більше світла визначило естетику готичної архітектури? І яким був би бюджет проєкту, якби Кельнський собор зводили сьогодні?
Історія будівництва Кельнського собору
Перший камінь у фундамент Кельнського собору було закладено 1248 року. Собор мав стати найвеличнішою культовою будівлею не тільки середньовічної Німеччини, а й усього світу. Річ у тім, що в Кельні на той час зберігалася одна з найшанованіших християнських реліквій – мощі трьох волхвів. І архієпископ Кельна дуже швидко зрозумів, що утримуватися вони повинні у відповідній їхньому значенню будівлі. Крім того, Кельнський собор мав вмістити велику кількість паломників, які бажали вклонитися цій святині. У наші дні собор також є найбільш відвідуваною пам’яткою Німеччини, але сучасних туристів більше цікавлять його архітектурні особливості.
Кельнський собор – справжній шедевр ранньої готики. Перш ніж розпочати його будівництво, головний архітектор Герхард фон Ріле два роки присвятив розрахункам і кресленням. На той час він уже встиг попрацювати на будівництвах найрізноманітніших готичних соборів у кількох європейських країнах, зокрема знаменитого Ам’єнського собору у Франції. Власне, архітектурний стиль променистої готики він запозичив саме у Франції. Кельнський собор мав стати “Царством світла на Землі”, і тому “світло” – ключове поняття для розуміння його архітектури. Щоб впустити всередину будівлі якомога більше світла, потрібні були величезні вікна. Загальна їхня площа становить 10 000 квадратних метрів. Стіни з таким вікнами не витримали б ваги склепіння, тому й було вигадано систему аркових контрфорсів, яка допомагала утримувати вагу склепіння. При цьому колони з опорними балками були встановлені зовні будівлі. Але навіть такої системи було недостатньо, тому склепіння собору з широкими прорізами вінчають стрілчасті арки, колони яких передають навантаження основі. Між арками прокладений тонкий шар цегли, який утворює стелю або нервюрне склепіння. Таким чином арочно-контрфорсна система – це наслідок бажання залити собор потоками світла. Своєю чергою кольорові вітражі у вікнах – це невеликі шматки скла, з’єднані між собою свинцевими перемичками. Середньовічні склодуви просто не володіли технологіями створення великих цілісних масивів скла.
Кельнський собор розташований на досить нестійкому ґрунті, що підмивається до того ж ґрунтовими водами. Але будівельники врахували і це – фундамент будівлі являє собою не менш грандіозну споруду, ніж сам собор. Кельнський собор підтримують масивні колони-стабілізатори, що йдуть глибоко під землю. Під час їх зведення використовували практично стільки ж каменю, скільки і для самого собору.
Будувався Кельнський собор у кілька етапів. Зведення його східної частини – будівництво та оздоблення хорів – зайняло приблизно 70 років. Потім було зведено південні нави і розпочато будівництво Південної вежі. Середню наву, яка розташовувалася між хорами і вежами, було закінчено лише в XVI столітті. Після цього будівельні роботи були припинені – готика була вже не в моді та й грошей на закінчення будівництва не вистачало.
Продовжили будувати Кельнський собор лише 1842 року, і 1880 року роботи було завершено. При цьому вигляд собору повністю відповідає первісному задуму, оскільки будівельники XIX століття використовували середньовічні креслення. У результаті з’явилася будівля завдовжки 144,58 м і завширшки 86,25 м. Висота його веж практично ідентична: Північної – 157,18 м, Південної – 157,14. Після закінчення будівництва Кельнський собор був найвищою архітектурною спорудою світу, але лише до 1884 року, поки не з’явився Монумент Вашингтону заввишки 169 метрів.
Однак однієї помилки будівельники XIX ст. все ж припустилися. Вони використали не той камінь, і через це сьогодні Кельнський собор постійно потребує реставраційних робіт. Річ у тім, що в Середні віки використовували камінь із прилеглих каменоломень, ресурс яких до XIX століття був вироблений. І будівельникам довелося використовувати для оздоблення фасадів пористу гірську породу “туф”. Як виявилося, цей матеріал дуже чутливий до впливу вуглекислого газу, який у надлишку присутній в атмосфері сучасних міст. Тому деталі фасадів собору почали поступово руйнуватися. Нині їх замінюють ідентичними деталями з кварциту.
Утримання будівлі сьогодні обходиться в 10 млн. євро. А якби Кельнський собор зводили в наш час, то бюджет проєкту становив би від 7 до 10 млрд. євро.
