18 брюмера 1799 року у Франції відбулася знаменна подія, яка назавжди змінила хід французької історії. Цього дня Наполеон Бонапарт, військовий лідер, що підіймається, влаштував державний переворот, у результаті якого було повалено Директорію, виконавчий комітет із п’яти членів, який керував Францією з кінця епохи терору в 1794 році.
Повалення Директорії 18 брюмера ознаменувало кінець Французької революції та початок епохи Наполеона. Це був ключовий момент, коли Франція перейшла від республіки до диктатури під проводом Наполеона Бонапарта, який згодом коронував себе імператором Франції в 1804 році.
В цій статті ми заглибимося в події, що передували 18-му брюмеру, ключових гравців, які були залучені, і тривалий вплив цього історичного перевороту. Ми розглянемо політичні, соціальні та економічні чинники, які сприяли падінню Директорії, і дослідимо, як прихід Наполеона до влади змінив траєкторію розвитку Франції та ширшого європейського континенту.
Директорія і Французька революція
Щоб повністю зрозуміти значення перевороту 18-го Брюмера, важливо спочатку вивчити контекст Французької революції та політичний ландшафт, який існував у роки до 1799 року.
Французька революція, що почалася в 1789 році, була бурхливим періодом соціальних і політичних потрясінь, який ознаменувався поваленням французької монархії та встановленням республіки. Після страти короля Людовіка XVI у 1793 році революційний уряд перейшов до Комітету громадського порятунку на чолі з Максимільєном Робесп’єром. Цей період, відомий як правління терору, був відзначений масовим насильством, стратами та політичною нестабільністю.
У 1794 році правління терору закінчилося з поваленням Робесп’єра, і було створено новий керівний орган, відомий як Директорія. Директорія складалася з п’яти членів, які мали нагляд за виконавчою гілкою французького уряду. Незважаючи на кінець правління терору, Директорія продовжувала стикатися зі значними викликами, включаючи політичну боротьбу, економічні потрясіння та триваючі військові конфлікти.
До кінця 1790-х років Директорія ставала все більш непопулярною та неефективною, і багато громадян Франції прагнули більш стабільної та авторитетної форми правління. Саме на цьому тлі Наполеон Бонапарт, військовий діяч, який відзначився під час Французької революційної війни, почав позиціонувати себе як потенційного рятівника нації.
Піднесення Наполеона Бонапарта
Наполеон Бонапарт народився в 1769 році на острові Корсика, який нещодавно був придбаний Францією. Він був сином дрібної дворянської родини і отримав освіту в престижній військовій академії в Парижі. Будучи юнаком, Наполеон швидко піднявся в лавах французької армії, відзначившись як вправний стратег і тактик.
Під час Війн за незалежність Франції військова доблесть і честолюбний характер Наполеона привернули увагу Директорії. У 1799 році його призначили командувачем французької армії в Італії, де він здобув низку вирішальних перемог над австрійськими та російськими військами. Ці військові успіхи в поєднанні зі зростанням популярності та впливу Наполеона зробили його могутнім політичним гравцем у Франції.
За кілька місяців до 18-го перевороту Брюмера Наполеон дедалі більше критикував керівництво Директорії та почав розвивати мережу прихильників серед військової та політичної еліти. Він визнав, що непопулярність Директорії та прагнення французької громадськості до більш стабільного та авторитетного уряду дали йому можливість захопити владу.
18-й брюмерський переворот
18 брюмера (9 листопада 1799 р.) Наполеон і його союзники розпочали ретельно організований державний переворот, який зрештою призвів до повалення Директорії.
Переворот розпочався серією подій, які були ретельно сплановані Наполеоном та його співзмовниками. По-перше, Наполеон наказав скликати Раду стародавніх, верхню палату французького законодавчого органу, де він переконав їх оголосити надзвичайний стан і перенести законодавчі сесії в сусіднє передмістя Сен-Клу. Цей крок дозволив Наполеону взяти під свій контроль військові сили уряду та гарантувати, що переворот буде здійснено без значного опору.
Потім Наполеон і його прихильники перейшли до Ради п’ятисот, нижньої палати французького законодавчого органу, де вони зустріли більший опір. Коли члени ради зібралися, до зали увійшов Наполеон у супроводі групи гренадерів. Члени ради, побоюючись за свою безпеку, почали кричати та протестувати, що спонукало Наполеона наказати своїм солдатам розігнати натовп.
У хаосі, що виник, двоє членів Директорії, Поль Баррас і Жан-Франсуа-Огюст Мулен, подали у відставку, а решта троє були змушені зробити те саме. Після розпуску Директорії Наполеон і його прихильники змогли створити новий уряд, відомий як консульство, з Наполеоном як першим консулом, фактично поставивши його на чолі французької держави.
Наслідки і консульство
Переворот 18-го Брюмера ознаменував важливий поворотний момент у французькій історії, оскільки він проклав шлях до піднесення Наполеона Бонапарта та встановлення наполеонівської ери.
Під керівництвом консульства Наполеон здійснив низку масштабних реформ, спрямованих на відновлення порядку та стабільності у Франції. Він реорганізував уряд, упорядкував бюрократію та запровадив новий правовий кодекс, відомий як Кодекс Наполеона, який мав тривалий вплив на французьке та європейське право.
Наполеон також працював над зміцненням своєї влади та зміцненням своєї позиції фактичного правителя Франції. У 1804 році він коронувався імператором, поклавши початок Наполеонівській імперії та поклавши початок своїм амбітним планам щодо розширення французького впливу в Європі.
Спадщина перевороту 18-го Брюмера є складною та багатогранною. З одного боку, це поклало кінець бурхливому періоду Французької революції та започаткувало епоху відносної стабільності та порядку під правлінням Наполеона. Однак це також ознаменувало кінець республіки та встановлення диктаторського режиму, який зрештою призвів до розширення військової могутності Франції та підкорення інших європейських націй.
Висновок
18-й переворот Брюмера 1799 року став ключовим моментом в історії Франції, коли було повалено Директорію та піднесення Наполеона Бонапарта як фактичного правителя Франції. Ця подія ознаменувала кінець Французької революції та початок епохи Наполеона, періоду, який мав далекосяжні наслідки для Франції та ширшого європейського континенту.
Досліджуючи події, що передували 18-му Брюмеру, ключових учасників і наслідки перевороту, ми можемо отримати глибше розуміння складної політичної та соціальної динаміки, яка сформувала цей ключовий момент в історії. Розмірковуючи над спадщиною 18-го брюмера, ми бачимо, як дії однієї людини, у цьому випадку Наполеона Бонапарта, можуть мати глибокий вплив на курс нації та світу.
Переворот 18-го Брюмера служить гострим нагадуванням про крихкість демократичних інститутів і потенціал харизматичних лідерів захопити владу та змінити політичний ландшафт. Це урок важливості збереження пильності та захисту принципів демократії навіть у часи кризи та потрясінь.
