Резиденція митрополитів Буковини і Далмації – це не лише архітектурна перлина, але й культурний та історичний символ, що відображає багатий спадок регіону. Ця стаття розкриє всі деталі цього величного комплексу, його історію, архітектуру та культурне значення.
Історія Резиденції
Резиденція буковинських митрополитів була збудована у 1864-1882 роках за проектом видатного чеського архітектора Йозефа Главки. Він отримав замовлення від митрополита Євгена Гакмана, який бажав створити центр духовного і культурного життя Буковини.
Після включення частини Буковини до складу Габсбурзької монархії у 1775 році була створена Буковинська єпархія з центром у місті Чернівці. Буковинські архієреї та консисторії швидко збудували “Єпископську резиденцію”. Місце під будівництво обрали на одному з місцевих пагорбів під назвою “Домнік” або “Панська гора”. З 1882 року пагорб отримав назву “Габсбурзька гора”, але в народі його називали “Гарбуз гора” через складнощі вимови.
У 1849 році було утворено Герцогство Буковина. Єпископ Євгеній (Гакман) тоді не допустив приєднання місцевої православної церкви до Трансільванської митрополії. Натомість він використав свій вплив і авторитет для створення окремої митрополії.
У лютому 1861 року владика Євгеній особисто передав відповідну петицію, ухвалену єпархіальними зборами, цісарю. Одночасно, він просив монарха санкціонувати будівництво нової православної архієрейської резиденції у Чернівцях, яка б відповідала статусу столиці коронного краю. Франц Йосиф I своїм указом від 20 серпня 1863 року затвердив план будівництва майбутнього архітектурного шедевру, пообіцявши в майбутньому прийняти позитивне рішення щодо питання Буковинської митрополії.
Особливості будівництва
За своїм масштабом будівництво резиденції не мало аналогів на Буковині і коштувало величезну, за тогочасними мірками, суму — 1 мільйон 750 тисяч гульденів. Фінансування в основному здійснювалося за рахунок Буковинського православного релігійного фонду. Як знак добросусідства, свої пожертви зробили місцеві німецька та польська католицькі громади, а також юдеї. Значну допомогу надало Міністерство культів і освіти Австро-Угорщини.
Йозеф Главка вирішив максимально використовувати місцеві будівельні матеріали, тому почав вивчати місцеві надра. Він особисто відвідав села Чуньків, Василів, Дорошівці, багаті на запаси каменю-пісковика. До цих населених пунктів були відряджені досвідчені каменярі, які навчали місцевих майстрів тонкощам ремесла. В результаті було запущено каменярський конвеєр, який постачав необхідні матеріали. У самих Чернівцях запрацювали два цегельні заводи, один керамічний завод і будівельна школа. Особлива увага приділялася виготовленню клінкера.
Архітектурні особливості: впливи та стиль
Резиденція є втіленням еклектики, поєднуючи в собі елементи візантійського, готичного та романського стилів. Цей комплекс включає в себе три основні будівлі: Семінарський корпус, Палац митрополитів та Церкву трьох святителів.
- Палац митрополитів. Палац є центральною будівлею комплексу, що вражає своєю величністю та деталями. Внутрішні приміщення палацу прикрашені розкішними фресками, мозаїками та різьбленими дерев’яними елементами. По суті це будинок резиденції митрополита Буковини.
- Семінарський корпус. Служив місцем навчання для духовенства. Він відзначається своїми просторими аудиторіями та бібліотекою, яка містить рідкісні книги та манускрипти.
- Церква Трьох Святителів. Церква є справжньою перлиною комплексу. Вона вражає своєю архітектурою та інтер’єром, прикрашеним унікальними іконами та фресками.
Комплекс ретельно спланований і лаконічний, своєю сукупністю нагадує середньовічний замок. Двір оточений з трьох сторін корпусами, які формують парадний курдонер, що нагадує бароковий церемоніальний двір.
Архітектурний ансамбль привертає увагу своїм незвичайним виглядом. Вражають практично всі архітектурні елементи: високі цегляні стіни, оздоблені червоною теракотою і різьбленим каменем; стрункі вежі, торці будівель і ризаліти, завершені високими зубцями; круті схили дахів, вкритих поливаною черепицею з узорами білого, голубого, зеленого і коричневого кольорів; витончені ажурні ковані решітки тощо.
Резиденція стала духовним символом толерантності буковинського краю, поєднанням архітектурних стилів і культур всіх народів, що жили в цій місцевості. Контури стін відображають вплив візантійської та романської архітектур. Мавританські елементи, такі як вежі з куполами, схожими на мінарети, нагадують про особливості східної культової архітектури. Готичний стиль проявляється у структурі дахів, декоративних деталях, динаміці куполу митрополичої домашньої церкви. І над усім цим панує розмаїття різьби і розпису геометричної гуцульської орнаментики в оздобленні дахів та стель парадних залів. Усі ці елементи разом створюють всеперемагаючий акорд краси і гармонії.
Всесвітня спадщина
Резиденція митрополитів Буковини та Далмації є архітектурною пам’яткою національного значення, розташованою в межах міста Чернівці. У 2011 році центральний ансамбль був включений до списку світової спадщини ЮНЕСКО.
Комплекс був побудований у 19 столітті за часів правління Австро-Угорської імперії. Архітектором виступив Йозеф Главка. Ансамбль резиденції об’єднує елементи національної, візантійської, готичної та барокової архітектури, що робить його видатним зразком історизму і виражає культурну самобутність Православної Церкви в Австро-Угорській імперії.
Наразі будівлі комплексу використовуються Чернівецьким національним університетом імені Юрія Федьковича. Як об’єкт всесвітньої спадщини, ця територія перебуває у процесі переосмислення, де відкритість та відновлення ідентичності резиденції є пріоритетними напрямками розвитку.
Культурне значення
Резиденція православних митрополитів Буковини і Далмації служила не лише адміністративним центром, але й місцем духовного натхнення для багатьох поколінь. Вона стала символом православної віри та культурного обміну.
Сьогодні резиденція є частиною Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Вона відкрита для відвідувачів як музей, де кожен може ознайомитися з її історією та культурним надбанням.
Резиденція митрополитів Буковини і Далмації – це місце, що поєднує в собі духовність, історію та архітектурну велич. Вона є невід’ємною частиною культурного спадку України та заслуговує на увагу кожного, хто цікавиться історією та архітектурою.
