Давньогрецький філософ, який прославився своїм повним зреченням від земних матеріальних благ, за широко поширеною думкою, жив у діжці, водночас демонструючи, що людина може бути щасливою, не маючи власного будинку. Насправді Діоген не міг жити в бочці, бо стародавнім грекам вона була просто невідома. Притулком філософу слугувала радше глиняна посудина – піфос. Саме такі посудини були знайдені під час археологічних розкопок.
Зазвичай піфоси заввишки 1,5-2 метри повністю закопували в землю і використовували для зберігання зерна. Діоген же розмістив свій “дім” на центральній площі міста Коринфа і, перебуваючи в ньому або ж поруч із ним, лежачи давав усім, хто проходив повз, часто поза їхнім бажанням, поради з приводу того, як досягти духовної свободи. За таку настирливість і гострий язик його навіть прозвали “циніком”, що в перекладі з грецької означало “собака”. Однак слава його поступово зростала, і багато городян і приїжджих стали приходити до нього, щоб попросити поради.
Легендарний Олександр Македонський, будучи в Коринті, також вирушив до мудреця і запитав, чи не може він зробити що-небудь для нього. У відповідь зухвалий філософ, не замислюючись, попросив царя не загороджувати йому ранкове сонце.
Завдяки Діогену з’явилося слово “цинізм”
Слово походить від назви філософської школи кініків, а Діоген Синопський був найзнаменитішим із них. “Кінікос” у перекладі з давньогрецької означає “той, хто живе по-собачому”. За однією версією, їх так прозвали за спосіб життя, за іншою – термін походить від назви афінського гімнасія Кіносарг, що в перекладі означає “білий собака”. У Кіносарзі викладав засновник школи кініків Антісфен, а Діоген був його учнем.
При цьому цинізм, по суті, повна протилежність кінізму: для філософів понад усе були етична поведінка і вірність принципам, а цинічній людині зручність і вигода важливіші за мораль і переконання.
Діогена вигнали з рідного міста за аферу з грошима
Автор найправдоподібнішого життєпису філософа, Діоген Лаертський, який жив у III столітті н. е., згадує причину, через яку мудрець покинув рідну Синопу. Античний автор повідомляє, що Діоген Синопський займався карбуванням грошей разом із батьком на ім’я Гікесій і став псувати монету, у чому сам згодом зізнавався в одній із праць (до наших днів не збереглася).
Діоген Лаертський переказує анекдот: на злочин його тезку спонукало пророцтво оракула, яке можна було витлумачити двояко – або “перекарбуй монету”, або “переоціни цінності”.
За даними фахівців-нумізматів XX століття, знайдені в Синопі монети з ім’ям Гікесія, який їх карбував, датуються 360-230 рр. до н. е., і частина з них дійсно зіпсовані або підроблені. Це може, хоча й дуже умовно, слугувати підтвердженням версії про причину вигнання Діогена.
Іменем Діогена назвали недугу
Синдром Діогена також відомий як “синдром старечої убогості”. Розлад поведінки проявляється, зокрема, в тому, що люди вкрай зневажливо ставляться до себе і свого житла, не прибирають і заповнюють його мотлохом, не дотримуються особистої гігієни, втрачають почуття сорому.
Анекдоти
Діоген Лаертський про Діогена Синопського
Серед білого дня він бродив із ліхтарем у руках, пояснюючи: “Шукаю людину”.
Коли він грівся на сонці в Кранії, Олександр (Македонський. – Прим. “Навколо світу”), зупинившись над ним, сказав: “Проси в мене чого хочеш”. Діоген відповідав: “Не затуляй мені сонця”.
Коли Платон дав визначення, що мало великий успіх: “Людина є тварина з двома ногами, позбавлена пір’я”, – Діоген обскубав півня і приніс до нього в школу, оголосивши: “Ось платонівська людина!” Після цього до визначення було додано: “І з широкими нігтями”.
Побачивши одного разу, як хлопчик пив воду з жмені, він викинув із суми свою чашку, промовивши: “Хлопчик перевершив мене простотою життя”.
Одного разу він закричав: “Гей, люди!” Але коли збігся народ, він напустився на нього з палицею, примовляючи: “Я кликав людей, а не мерзотників”.
