Зараз із кожним роком набирає все більшої популярності активний туризм. Людям цікаво не просто побувати в тому чи іншому культовому місці, а й випробувати свої сили, проявити себе, зробити щось значуще. У зв’язку з цим дедалі більшої популярності набувають різні сходження і гірський туризм. Причому ми зараз говоримо про такий туризм, для якого не потрібна ніяка спеціальна підготовка та особливі навички. Танзанія якнайкраще підходить для таких сходжень, адже на її території розташована відома на весь світ гора Кіліманджаро.
Якщо бути точнішим – це вулкан Кіліманджаро. Найвища точка Африки (5895 м) притягує як магніт туристів найрізноманітніших напрямків. Не обов’язково захоплюватися сходженнями в гори, щоб побачити це. Важливою особливістю ще є той факт, що Кіліманджаро – це найвища гора у світі серед тих, що стоять поодиноко. Біля підніжжя провидиться маса екскурсій і нескладних одноденних сходжень. Серед фотографів і людей, які люблять гори, існує думка, що саме на вершині Кіліманджаро найкрасивіші світанки. Багато сходжень плануються таким чином, щоб піднятися нагору саме до сходу сонця.
Що означає назва найбільшої гори Африки?
Гора Кіліманджаро, вище якої на всьому континенті просто немає, удостоїлася особливої назви. Її можна перекласти як “блискуча гора”. Ніхто достеменно не може сказати, звідки походить така назва, проте існує 2 основні версії. Прихильники першої вважають, що назву можна розділити на 2 слова: “пагорб” і “білий”. Є й вельми екзотична версія, яка припускає, що назва походить від словосполучення “той, хто перемагає птаха/леопарда/караван”.
Кліматичні зони найвищої гори Африки
В Кіліманджаро є кілька кліматичних зон, кожна з яких має свою назву:
- Бушленд починається на висоті від 800 м;
- Зона дощового лісу бере свій початок з позначки висоти 1800 м;
- Зона вересових лугів починається з висоти 2800 м;
- Високогірна пустка – з позначки 4000 м;
- Зона Арктики починається з висоти 5000 м.
Під хитромудрою назвою бушленд заведено розуміти неосвоєні території. Дослідники також називають зону бушленда культивованою. Тут випадає за рік близько 1000 мм опадів, причому середня температура досить комфортна для сходження і тримається на позначці 25°C. На висоті до 2800 триває зона дощового лісу. Тут росте багато вологолюбних рослин, а кількість опадів сягає 2000 мм. Подібна природа в принципі є досить дивовижним явищем для посушливої Африки.
До висоти 4000 м можна оцінити красу вересових лугів. Багато мандрівників вважають, що ця зона найкрасивіша. Велика територія густозаселеного лісу поступово починає рідшати, на таких висотах люди часто стикаються з кисневим голодуванням. Також існує небезпека потрапити у вересове болото.
Починаючи з 4000 м і до висоти піку Кіліманджаро починаються найскладніші для сходження кліматичні зони. Велика частина мандрівників воліє зупинятися і повертається назад. Опади тут випадають рідко, температура може досягати 35°C вдень і різко падати до 0, а іноді й до -9°С вночі.
Льодовики найвищої гори Африки
Найбільша гора на території Африканського континенту має добре помітну з поверхні льодову шапку. Утім, близько 20 років тому вона була на порядок більшою. Понад 100 років тому її площа становила 12 кв. км, а зараз становить менше 2. Експерти NASA запевняють, що скоро вона зовсім зникне. На територіях льодовиків температура повітря часто близька до нуля, а іноді опускається ще нижче.
Низка вчених припускає, що таке явище пов’язане зі зменшенням щільності рослинного покриву, частково спричиненого збезлісенням. Льодовики, що тануть, на найвищій горі Африки утворюють потоки, які зараз є великими річками. При цьому практично вся волога затримується лісами. Поки що немає побоювань, що зі зникненням льодовиків буде порушено баланс в екосистемі Кіліманджаро, адже тут випадає достатньо опадів. Але регулярне вирубування лісів на горі, що триває впродовж останніх 40 років, призвело до того, що значна територія навіть на великих висотах, де раніше росло багато дерев, серйозно поріділа. Зазначається, що щороку кількість опадів зменшується.
Чи є вулканічна активність на найбільшій вершині Африки?
Кіліманджаро належить до стратовулканів. Найвища гора Африки характеризується низькою вулканічною активністю. Але у зв’язку зі швидким таненням льодовикової шапки низка вулканологів відстоює точку зору, пов’язану з підвищенням небезпеки.
Однак ця думка спростовується низкою досліджень, згідно з якими на вершині Кіліманджаро зовсім не відбувалося зміни температури. Швидке танення льодовиків пов’язують зі зменшенням кількості снігопадів. Своєю чергою, подібний процес пов’язаний зі скороченням обсягу водяної пари, що виходить із лісу. Саме більша частина парів перетворювалася на снігові опади, накриваючи гору.
Хто живе поруч із найвищою горою Африки?
Околиці Кіліманджаро вже давно облюбовані народом, що має назву джагга, який добре вивчив Кіліманджаро на різних висотах. Джагга часто виступають у ролі досвідчених провідників, допомагаючи альпіністам під час сходжень.
Чисельність джагга відносно велика – на 2006 рік було зафіксовано 1,8 мільйона осіб. Представники народу володіють англійською та суахілі. Деякі сповідують мусульманський сунізм, є багато католиків. Традиційно джагга живуть у невеликих будівлях, що нагадують курені, які споруджують із гілок і трави. Околиці Кіліманджаро і сама велика гора вважаються для джагга вкрай важливими, оскільки ці території їх фактично годують. Що цікаво, банани, якими харчуються люди джагга, вважаються їжею, призначеною виключно для чоловіків. Жінки можуть їсти рослини, що мають назву ямс. Банани змішують із просом і роблять пиво, яке тут має назву мбеге.
Особливості підкорення найвищої гори Африки
Підкорити Кіліманджаро під силу більшій частині досвідчених альпіністів. Найвищою точкою є пік Ухуру, якого зможе досягти будь-хто, хто зумів акліматизуватися на великій висоті. Часто мандрівники навіть не користуються спеціалізованим інвентарем. Найскладніша частина сходження – проходження через різні кліматичні зони. Найлегшим маршрутом вважається Лемошо. Навіть новачки в альпінізмі легко освоюють його, не стикаючись із труднощами акліматизації. Найскладніше тим, хто наважиться пройти маршрутом Марангу.
Маршрути на горі Кіліманджаро
Існує 3 маршрути, що дають змогу підкорити найвищу вершину Африки:
- Марангу займе мінімум 5 днів;
- Мачаме – 6 днів;
- Шира (Лемошо) – 7 днів.
Для новачків перші два є досить важкими. Місцеві дали їм вельми цікаві назви – “Кока-Кола” і “Віскі”. Крім трьох перерахованих, є ще кілька маршрутів, які вимагають вже більш високого рівня підготовки.
Маршрут Марангу (Умбве) на найвищий пік вважається дуже важким. Однак якщо пройти акліматизацію, то великих проблем з його освоєнням не виникне. Щоб впоратися із завданням, досвідчені гіди рекомендують піднятися на вулкан Меру. Його висота становить понад 4 500 метрів. Можна навіть обмежитися частковим підйомом, що не є великою складністю. У Марангу, зі свого боку, є великий плюс – відсутність як таких мандрівників. Краще підкорювати вершину ближче до 5 ранку. Швидше за все, доведеться зіткнутися з гірською хворобою, але її симптоми істотно себе не проявлять. Перед сходженням на найвищу точку потрібно перевести дух і набратися сил.
Перше сходження на Кіліманджаро відбулося 1889 року. До 1932 року було створено перший штурмовий притулок. Приблизно через 40 років Кіліманджаро набув статусу Національного парку. Для штурму його вершину було відкрито до 1977 року. За альпіністами, які перебувають на найбільшій горі Африки, стежить організація TANAPA, яка встановлює жорстку організацію.
Для туристів, які вирішили здійснити сходження, спеціальні хатини передбачені тільки на маршруті Марангу. Вони розташовані на 3 висотах, починаючи від позначки 2 700 м з кроком приблизно в 1 км. Решта біваків дозволяють розміститися на майданчиках. Але для цього потрібно скористатися власним наметом. На кожному такому майданчику є туалети, деякі навіть мають джерела з питною водою. На різних висотах Кіліманджаро передбачені табори рейнджерів, які займаються відстеженням діяльності туристів. Назву рейнджер буквально можна перекласти як “єгер”. Ці люди підтримують порядок у Національному парку, тому слід прислухатися до їхніх рекомендацій і виконувати прохання.
Штурмові табори на найвищій горі Африки
Є 3 штурмові табори, призначені для фінального ривка на пік Ухуру. Відмітка, на якій розташований найперший штурмовий табір гори, це висота 4750 м. Його назва – Кібо Хат. Інший табір, назва якого Лава Тауер, вважається відносно небезпечним. Танення льодовиків гори стало причиною високої небезпеки сходження осипів. Після трьох жертв було ухвалено рішення закрити Лава Тауер. Зараз з багатьох мандрівників беруть підпис, який стверджує, що вони йдуть на власний ризик. Розписка означає, що якщо виникне серйозна загроза, рейнджери не зобов’язані приходити на допомогу, і навіть страховка альпіністові може бути не виплачена. Примітно, що розписка підтверджує можливість події, пов’язаної не тільки з каменепадом.
На висоті 4600 м розташований табір під назвою Барафу. Від нього можна дістатися до точки, яка має назву Стела. Саме штурм із табору Барафу здається найлегшим, оскільки сходження від Кібо Хат супроводжується осипанням дрібного каміння, що лежить під ногами. Також сам підйом буде коротшим приблизно на 2,5 км. Завдяки наявності пологої ділянки Барафу став більш популярним, адже на ній можна влаштувати привал. Від точки Стела до піку Уруху можна дістатися всього за 40 хвилин завдяки маленькому ухилу. Осип практично відсутній, що сприяє комфортному підйому. На висоті 4800 м розташовується табір, хоча для входу потрібна додаткова плата. Табір називається “Косово”, і його проблема полягає у відсутності належного рівня комфорту. Проте це відносно підходяща стоянка, яка допоможе відновити сили.
Під час штурму піку необхідно враховувати можливість виникнення нездужання. Існує висока ймовірність підхопити застуду, оскільки температура повітря порівняно з тією, що панує біля підніжжя, низька. Прохолодні вітри й тумани також сприяють появі перших ознак застудних захворювань. У разі виникнення симптомів гірської хвороби або будь-яких інших неприємних відчуттів настійно рекомендується вирушити до штурмового табору. Крім Лава Тауер, мандрівникам скрізь зобов’язані надати допомогу. Вони одночасно мають право вимагати виплати страховки.
Кіліманджаро – романтична гора. Зійти на неї відносно легко, а історія підкорення надовго залишиться в пам’яті. Однак спокушатися не варто, завжди краще як слід підготуватися до подібного роду заходу.
