В сучасному світі завдяки глобалізації всі країни торгують між собою, постачаючи одна одній промислові та споживчі товари, енергію, сировину, послуги та технології. Незважаючи на все різноманіття міжнародних торговельних відносин, всі вони описуються двома поняттями: імпорт та експорт.
Сьогодні ми поговоримо про імпорт, його типи та види, цілі та переваги, вплив на економіку та закони, що регулюють його.
Що таке імпорт?
Імпорт – це ввезення сировини та готової продукції, послуг, результатів інтелектуальної діяльності та інших товарів з метою реалізації на внутрішньому ринку або для використання у виробництві. Імпорт передбачає відсутність зобов’язань щодо зворотного вивезення завезених товарів. Всі вони призначені для продажу внутрішнім споживачам або подальшої переробки всередині країни.
Термін «імпорт» утворений від латинського слова importo (привозити, завозити), яке своєю чергою походить від давньогрецького ἐμπορια (торговельні справи, зовнішня торгівля).
Якщо говорити простими словами, імпорт – це все те, що ввозиться з інших країн і продається чи переробляється усередині своєї країни. Держава, що купує товар в іншого – це імпортер, а держава, яка постачає товар – експортер. Також імпортерами називають компанії, що ввозять товар, а експортерами – компанії, які постачають свою продукцію за кордон.
Імпортер може отримувати прибуток за рахунок перепродажу на внутрішньому ринку або за рахунок доданої вартості під час використання ввезеної сировини у власному виробництві. Таким чином, імпортом можна назвати будь-який товар, який ввозиться до країни з метою продажу чи переробки. З іншого боку, імпортним товаром може бути технології, послуги, інтелектуальна власність, робоча сила.
Приклади імпорту
Як приклад розглянемо основні товарні групи, які імпортує Україна:
- Автомобілі. Основна частина автомобілів та запчастин завозиться до України з Японії та Німеччини (порядку 30% та 16% відповідно). Таким чином, майже половина автомобільного імпорту України посідає ці дві країни. На вторинному авторинку майже монопольним постачальником є Японія.
- Електроніка та техніка. Це мобільні телефони та планшети, комп’ютерні комплектуючі та ноутбуки, домашня техніка та інші прилади. Основним постачальником товарів цієї категорії на український ринок є Китай. Про точну ринкову частку судити складно, оскільки вона різна для різних товарів. Також істотну частку великої побутової техніки (холодильники, пральні машини) постачає Польща.
- Одяг. Найбільше одягу імпортується з Китаю (близько 35%) та Бангладеш (12%). Великими постачальниками є також Італія та Туреччина (по 7%), В’єтнам (близько 6%).
- Косметика і парфюмерія. Це велика група товарів для догляду за тілом, волоссям, шкірою та ротовою порожниною. Ключовим постачальниками цієї продукції є Франція (близько 28%), Італія, Німеччина та Південна Корея (11%, 8% та 6,5% відповідно).
- Алкогольні напої. Алкоголь – це товар, попит який завжди є, а широкий асортимент вітається. Тож завозять його багато. Основними постачальниками алкогольної продукції є Франція, Італія та Великобританія (13%, 12% та 10% відповідно), ще по 7,5% постачають Німеччина та Грузія.
Цілі та переваги імпорту
Основне завдання імпорту полягає в тому, щоб забезпечити споживачів доступними товарами та послугами, а виробників – необхідною сировиною на вигідних умовах. Необхідність імпорту обумовлена тим, що кліматичні умови, відсутність з корисними копалинами, відсутність технологій та інші чинники унеможливлюють виробляти необхідні товари у країні.
Також може бути, що виробництво не забезпечує необхідної якості або доступної ціни.
Крім того, імпорт дозволяє розширити асортимент та збільшити різноманітність продукції, для якої це важливо. Найяскравіший приклад – одяг. Незважаючи на те, що в Україні текстильна промисловість працює досить ефективно, одяг імпортується з багатьох країн.
Основні цілі імпорту:
- забезпечення споживачів доступними товарами та послугами;
- забезпечення широкого асортименту та різноманітності продукції;
- отримання доступу до творчої продукції (прокат зарубіжних фільмів у кінотеатрах – це також імпорт);
- забезпечення промисловості сировиною;
- закупівля продукції, яку внутрішня промисловість не може виробляти (або не може забезпечити належний рівень якості та доступну собівартість);
- одержання передових технологій.
Види та типи імпорту
Всі існуючі різновиди імпорту можна умовно поділити на дві категорії, залежно від того, чи споживається продукт відразу чи служить для виробництва іншого продукту:
- Імпорт промислових та споживчих товарів.
- Імпорт технологій, сировини, послуг та робочої сили.
Інший спосіб класифікації має на увазі поділ імпорту на такі види як:
- Прямий. Споживач купує товар чи послугу безпосередньо в іноземного постачальника.
- Непрямий. Ввезенням імпортної продукції займається фірма-посередник (імпортер), яка реалізує її самостійно або перепродає іншим підприємствам.
Також можна виділити два типи імпорту, що визначаються тим, наскільки явно відбувається придбання та оплата товарів та послуг:
- Видимий імпорт. Це явне придбання та ввезення з-за кордону продукції для споживання чи переробки.
- Невидимий імпорт. Це витрати, які не пов’язані безпосередньо з придбанням товарів (транспортування, страховка, ліцензування, міжнародне інвестування, перекази за кордон, виплата відсотків за міжнародними позиками).
Існує також такий вид імпорту, як реімпорт. Так називають імпорт товару, який раніше був експортований, але не піддавався будь-якій переробці, а повертається у вихідному вигляді. Багато держав передбачають для реімпорту спеціальні митні умови (пільги чи повне звільнення від митних платежів).
Відмінності імпорту від експорту
Незважаючи на те, що різниця між цими поняттями є цілком очевидною, завжди знаходяться ті, хто їх плутає. Щоб уникнути плутанини, дамо прості визначення:
- імпорт – це придбання товарів та послуг у закордонних постачальників для реалізації їх на внутрішньому ринку або для використання у виробництві;
- експорт – це продаж товарів та послуг іноземним покупцям.
Наприклад, Україна експортує (тобто. продає зарубіжних країн) вугілля, чорний і кольоровий металопрокат, ліс, мінеральні добрива, коштовності, виробниче устаткування й озброєння. Основні статті імпорту (тобто покупки з-за кордону) України – електроніка та устаткування, автомобілі, продукція хімічної промисловості, текстиль та харчові продукти.
Експорт та імпорт тісно пов’язані між собою. При цьому всі держави прагнуть підтримувати між ними баланс у зовнішньоторговельних відносинах із кожним із партнерів, оскільки його порушення може негативно позначитися на економічній ситуації в країні та призвести до неконтрольованої інфляції.
Контроль за імпортом
Кожна держава ретельно ставиться до експорту та імпорту, ретельно регулюючи ввезення та вивезення продукції, намагаючись захистити внутрішніх виробників, а також покращити позиції власної продукції на зарубіжних ринках.
Торгові відносини регулюються законами обох держав, що беруть у них участь. Головна мета – захист своїх інтересів, які завжди лежать у економічній площині, тому вигода відходить другого план.
Для контролю та регулювання зовнішньоторговельних відносин використовуються такі інструменти як:
- технічні бар’єри;
- митні та експортні мита;
- встановлення мінімальних цін імпортованих товарів;
- запровадження квот на імпорт та експорт;
- заборони ввезення певної продукції;
- заборони експорту деяких видів сировини (наприклад, США тривалий час діяла заборона експорту сирої нафти).
Одна з головних цілей, яку переслідують держави, використовуючи ці заходи, полягає в тому, щоб підтримати внутрішніх виробників. Наприклад, для важливої сировини вводяться високі експортні мита та скасовуються імпортні. Для готової продукції вводяться квоти, підвищуються імпортні мита і встановлюються мінімальні ціни, щоб захистити внутрішніх виробників від конкуренції.
Вплив імпорту на економіку
Як було зазначено вище, контролюючи та регулюючи імпорт, держави намагаються підтримати внутрішніх виробників. Крім того, такий контроль необхідний, оскільки імпорт дуже впливає на економіку країни в цілому. Тому важливо дотримуватися балансу, щоб продукція, що імпортується, теж була присутня на ринку в достатній кількості і була приваблива для покупців.
Якщо підвищити мито на імпорт певного виду готових товарів, вітчизняні виробники, напевно, будуть раді. Але як це вплине на споживачів? Тому всі ці значення ретельно прораховуються так, щоб забезпечити баланс над ринком. Наприклад, мито імпорт текстильного сировини в Україні становить 0,5%, але в готову продукцію – 30%.
Таке співвідношення створює сприятливі умови для місцевих виробників та водночас зберігає доступність імпортного одягу для покупців.
Квотування – радикальніший спосіб захистити економіку від впливу імпорту. В Україні цей підхід використовується, наприклад, над ринком сільськогосподарської продукції.
Багато країн можуть постачати сільгосппродукцію за низькою ціною за рахунок сприятливих погодних умов. Це може призвести до катастрофічних наслідків національної економіки. Тому сезонні квоти необхідні для захисту вітчизняних виробників, зберігши присутність імпортної продукції на ринку.
Висновок
Жодна держава поки що не збудувала повністю самодостатню економіку, яка могла б обійтися без імпорту сировини, послуг та готових товарів. Імпорт необхідний кожній країні, але водночас за відсутності контролю він може завдати шкоди національній економіці.
Тому кожна сучасна держава уважно стежить за своїми економічними відносинами з кожним з партнерів, регулюючи імпорт та експорт так, щоб захистити внутрішніх виробників і водночас задовольнити потреби споживачів.
