Подорожуючи вулицями Львова, на кожному кроці можна натрапити на пам’ятку архітектури з різних епох. Це не дивно, адже Львів – місто розкішних храмів, затишних вуличок і кав’ярень.
У Львові гармонійно поєднуються різні культури і стилі. Тут можна побачити пам’ятки, що збереглися з княжих часів, епох готики і ренесансу. Однак справжній розквіт міста припав на XVII – XVIII століття, коли сформувався стиль українського бароко, відомий також як золота доба. Початки бароко з’явилися ще на початку XVII століття в архітектурі Львова і Києва, але його розквіт розпочався у другій половині XVII століття. У цей період створено справжні шедеври національної архітектури.
Саме в епоху бароко в церковній архітектурі та образотворчому мистецтві з’явилися характерні риси стилю: зіткнення протилежних елементів, контрасти ритміки й масштабів, гра світла і тіні, динамічність композиції.
1. Архикатедральний собор Святого Юра XVIII ст.
Собор Святого Юра у Львові – це величний бароковий храм, розташований на Святоюрській горі, побудований у XVIII столітті за проєктом архітектора Бернарда Меретина. Храм є головним греко-католицьким собором міста і має величезне культурне та історичне значення. Усередині собору знаходиться чудовий різьблений іконостас роботи Йогана Пінзеля, а також крипта з похованнями видатних митрополитів УГКЦ. Собор входить до Світової спадщини ЮНЕСКО, символізуючи духовну та культурну спадщину українського народу.
У Соборі Святого Юра зберігається чудотворна ікона Пресвятої Діви Марії, датована XVII століттям. Фундатором Святоюрського собору у Львові був митрополит Атанасій (Антоній) Шептицький, саркофаг якого зараз знаходиться у підземній частині собору – крипті. Пройшовши крізь браму, прикрашену алегоричними фігурами Римської та Грецької церков, ви потрапляєте на велике подвір’я храму. Ліворуч височіє головний фасад катедри з величним порталом і фігурами святих Атанасія і Лева Шептицьких – архієреїв. Аттик над порталом увінчаний скульптурною групою “Юрій Змієборець” – геніальним твором Йоганна Пінзеля, який є одним із найкращих зразків львівської скульптури XVIII століття і стоїть в одному ряду з шедеврами світової пластики. Напроти собору розташований палац митрополитів з багатим оздобленням апартаментів. З іншого боку храму височіє дзвіниця з найдавнішим дзвоном в Україні, датованим 1341 роком, що свідчить про військові лихоліття давніх часів. Зі східної тераси подвір’я собору відкривається величний вид на місто.
2. Храм Святого Архістратига Михаїла (колишній костел кармелітів босих)
Храм Святого Архістратига Михаїла розташований на вул. Винниченка, 22, на узгір’ї між вулицями Лисенка та Дарвіна. Цей храм був частиною загальної системи фортифікацій міста.
Будівництво розпочалося у 1634 році за участі Олександра Заславського, Олександра Купави та Адама Покоровича і завершилося у 1641 році. Однак, храм не одразу набув закінченого вигляду, оскільки тривалий час стояв без веж. У 1835-1839 роках Мюніх та Алоїз Вондрашка розробили проекти їх добудови. Одночасно з костелом було збудовано і монастир, оточений муром. Розташування храму на узгір’ї надавало йому стратегічної оборонної значущості, роблячи його неприступним.
Попри те, що костел завжди вважався фортифікаційною спорудою, він має цікавий зовнішній вигляд. Мурований з каменю, храм Святого Михаїла має тринавну форму, що відображає стиль раннього бароко. Фасад прикрашений живописом; у першому ярусі і нішах встановлені вази, а в другому – скульптури святого Йосипа і святої Терези. Центральну наву увінчує купол. Скульптурне оздоблення костелу виконав львівський скульптор другої половини XVII століття Антон Штиль.
Храм має чудове розташування, здіймаючись над шумним і неспокійним містом, навіює спокій і тишу, яких інколи так бракує у міській метушні.
3. Гарнізонний храм
Храм святих верховних апостолів Петра і Павла знаходиться на вул. Театральній, 11. Його історія розпочалася у 1540 році. Будівництво очолював чернець Себастьян Ламхіус, а згодом – Д. Бріано. Архітектура храму створена за зразком римського костелу Іль Джезу (1570).
Гарнізонний храм, або храм святих верховних апостолів Петра і Павла, будували до 1635 року, хоча оздоблювальні роботи тривали ще декілька десятиліть. Збудований у бароковому стилі, цей храм є одним із найбільших у Львові.
На момент будівництва у Львові з 1607 року вже діяла Єзуїтська колегія (з XVIII століття відома як академія), засновниками якої були Єлизавета з Гостинських Синявська та Ян Яблонський. Є свідчення, що у цій колегії навчався Богдан Хмельницький.
Архітектурний вигляд головного фасаду формують скульптури та декоративні елементи XVII та XIX століть. У планувально-просторовому вирішенні це тринавова базиліка з невеликим гранчастим вівтарем. Фасад дворівневий, горизонтально членований на дві частини розвиненим антаблементом, акцентований великим фронтоном із бароковими волютами по боках і трикутним завершенням, прикрашеним пінаклями по боках.
Скульптурне оздоблення верхнього ярусу включає фігури Матері Божої, мученика Мартина Лятерни, святого Станіслава-єпископа та Папи Павла III. На нижньому ярусі представлені фігури отців єзуїтів: святого Франциска Ксав’єра, святого Ігнація Лойоли, Андрія Боболі та святого Станіслава Костки.
Цей костел є зразком бароково-ренесансної базиліки. Його творцями були відомі архітектори, скульптори, різьбярі та маляри.
4. Костел Стрітення Господнього (кармеліток босих)
Костел Стрітення Господнього, розташований на вул. Винниченка, 30, знаходиться на пагорбі, з півдня до нього прилягають келії колишнього монастиря.
Церква була заснована як костел для жіночого монастиря Кармеліток босих і з 1842 року функціонувала як семінарійний костел Св. Духа. Фундаторами костелу стали представники двох знатних польських родин – Собєських і Даниловичів. Будівництво храму, яке почалося у 1642 році, завершив польський король Ян III Собєський у 1692 році, прикрасивши його за власний кошт. Архітектором костелу був Джованні Баттіста Джізлені з Риму, який використав римський бароковий собор Санта Сузана як прототип.
Церква Стрітення збудована в стилі зрілого італійського бароко з мальовничим фасадом, тосканським порталом і нішами у верхній частині будівлі. Фасад храму розділений на два яруси карнизом, фризом і архітравом. У нішах першого ярусу встановлені декоративні вази, а на другому – скульптурні постаті св. Йосифа і св. Терези, виконані у 1688 році Андреасом Шванером.
Ансамбль костелу Стрітення Господнього є одним із яскравих та неповторних зразків епохи раннього бароко.
5. Костел Непорочного Зачаття Діви Марії і монастир францисканців
Цей комплекс споруд розташований на вулиці Короленка, 1, і складається з костелу Непорочного зачаття Діви Марії, монастиря францисканців та саду, оточеного муром. Сучасного вигляду храм набув після перебудов у XIX-XX століттях.
Головним елементом ансамблю є костел – базилікова, тринавова, мурована споруда з цегли. Архітектурне вирішення костелу досить скромне, з акцентом на строгий трикутний фронтон на фасаді. Храм значною мірою повторює форми костелу Преображення Господнього при монастирі капуцинів у Варшаві.
На другому ярусі фасаду прорізано два вікна, між якими розташований рельєф, що символізує Непорочне зачаття Діви Марії. Під рельєфом знаходиться ще одне вікно. Інтер’єр головної нави прикрашений розбудованим карнизом, який ділить її на два яруси.
6. Костел Святого Казимира
Костел розташований у центральній частині міста, на вулиці Максима Кривоноса, 1. Комплекс монастиря реформатів із Костелом св. Казимира (Церква св. Климента Шептицького) та шпиталем сестер милосердя з Каплицею св. Вінцента є прикладом раннього львівського бароко.
Архітектурне вирішення будівель дуже скромне – гладкі фасади пожвавлені ритмом вікон, а бічні фасади позбавлені архітектурного декору. Головний фасад виконаний у барокових формах.
Костел св. Казимира – це однонавова споруда з прямокутною апсидою, побудована з цегли і тесаного каменю. Фасад костелу прикрашений фронтоном з кам’яними вазами та нішами зі статуями святих. До головного входу прибудовано бабинець із фронтоном, виконаним у тому ж стилі.
7. Костел Святого Миколая
Костел Святого Миколая, також відомий як Костел Найсвятішої Трійці та Святого Миколая Єпископа або Тринітарський костел (нині Церква Покрови Богородиці) – це архітектурна пам’ятка XVIII століття, розташована у Львові на вулиці Михайла Грушевського, 2.
Сучасного вигляду храм набув у період з 1739 по 1745 роки під керівництвом архітектора Казимира Гранацького, який збудував кам’яний храм.
Архітектура будівлі відповідає тенденціям того часу. Костел є тринавною базилікою, розташованою на підвищенні та оточеною муром. Будівля зведена з каменю, а головний фасад вирізняється високим фронтоном, типовим для барокового стилю.
8. Домініканський собор
Один із найвеличніших і найбільш пізнаваних храмів Західної України – Домініканський собор, збудований у 1745-1764 роках, є яскравим прикладом архітектури пізнього бароко у Львові. Проєкт архітектора Яна де Вітте був втілений будівничим Мартіном Урбаніком.
Величність та розкіш цього храму захоплюють з першого погляду. Величезні колони на круглих та квадратних опорах підтримують масивну споруду. Храм має видовжену хрестоподібну форму, завершену масивним еліптичним куполом і двома дзвіницями по обидва боки. Барабан купола прикрашений спареними колонами, яких є вісім пар, а на осях встановлено 18 дерев’яних фігур домініканських святих. Прямокутні вікна на бічних стінах доповнюються круглими вікнами з вітражами. Фасад храму завершено розірваним фронтоном, прикрашеним скульптурами святих роботи Себастіана Фесінгера. Під куполом викарбуваний напис латиною «Soli Deo honor et gloria», що означає «Єдиному Богу честь і хвала».
Адреса: площа Музейна, 1
