Андріївський узвіз — друга за популярністю вулиця Києва після Хрещатика, і це не просто слова. Ця бруківка завдовжки 735 метрів поєднує Верхнє місто з Подолом і зберігає кілька сотень років київської історії, легенд та мистецтва. Тут стоять церква XVIII століття, готичний замок із темною репутацією, будинок, де виріс Булгаков, і десятки галерей просто неба. Якщо маєте лишень пів дня у Києві — починайте саме звідси.
Де знаходиться і як орієнтуватися
Андріївський узвіз розташований у Подільському районі Києва. Він з’єднує Контрактову площу на Подолі знизу з Андріївською церквою та Володимирською вулицею нагорі. Вся вулиця пішохідна: машин тут немає, а бруківка XIX ст. під ногами нагадує, що ходиш там само, де ходили люди зовсім іншої епохи.
Зверху відкривається панорама на Дніпро і лівий берег, знизу зустрічає жвавий Поділ з кав’ярнями і ринком. Пройти вулицю від початку до кінця займе не більше 15 хвилин, але якщо зупинятися в кожному цікавому місці, реально витратити весь день.
Коротка історія Андріївського узвозу
Цей шлях існує ще з часів Київської Русі: по ньому торговці й городяни спускалися з укріпленого Верхнього міста на торговий Поділ. Це був найкоротший зв’язок між двома частинами міста, де знаходились Золоті Ворота й Софія Київська нагорі та міський порт і ремісничі квартали на Подолі.
У 1711 році за велінням київського губернатора князя Дмитра Голіцина проїзд між Замковою та Андріївською горами розширили, і по ньому стало можливо спускатися не тільки пішки, а й на навантажених возах із кінською або волячою упряжкою. Сучасна назва вулиці існує з 1740-х років. Основна архітектурна забудова, що збереглася донині, відноситься до XIX і початку XX століття.
Варто знати: у 1920 році радянська влада перейменувала вулицю на честь більшовика Георгія Лівера. Назву «Андріївський узвіз» повернули лише у 1957 році. У 2012 році вулиця отримала статус пам’ятки містобудування та архітектури національного значення.
Легенда про Святого Андрія і назву вулиці
За переказом, апостол Андрій Первозваний проїздом із Синопа до Риму піднявся на київський пагорб і встановив там хрест, передбачивши майбутнє велике місто. Під горою тоді, згідно з переказами, хлюпалося безкрає море. Після того, як Андрій освятив гору, море пішло під землю і залишилося там донині. Саме на честь апостола назвали вулицю, а пізніше збудували тут церкву його імені.
Чому Андріївський узвіз називають київським Монмартром
Порівняння з паризьким Монмартром виникло через художників. Ще з радянських часів, а особливо з 1990-х, тут збирались живописці, що продавали свої роботи просто на вулиці. Вернісаж просто неба з картинами, керамікою та авторськими прикрасами став частиною ідентичності вулиці. Щороку в День Києва тут традиційно проходив вернісаж народних ремесел. Так само, як у паризькому Монмартрі, тут можна замовити портрет, купити краєвид Дніпра олією або вибрати унікальний сувенір.
Головні пам’ятки — що обов’язково подивитися
Тут важко зробити «неправильний» вибір, але є об’єкти, які пропустити справді шкода.
Андріївська церква
Перше, що кидається в очі зверху, це бірюзово-біла церква на краю схилу. Збудована у 1754 році за проєктом Бартоломео Растреллі на замовлення російської імператриці Єлизавети Петрівни, доньки Петра I. Церква виконана в стилі єлизаветинського бароко і вражає своєю легкістю, особливо якщо дивитися знизу.
Цікавий факт: Андріївська церква є єдиним православним храмом без дзвіниці. За легендою, під церквою заховане підземне море, яке відступило, коли апостол Андрій встановив хрест на горі. Якщо вдарити в дзвін, море прокинеться і заллє Київ. Коли будували церкву, під престолом відкрили колодязь, що здалося підтвердженням легенди, тому від дзвонів вирішили відмовитися. З оглядового майданчика біля церкви відкривається один з найкращих видів на Дніпро у всьому Києві.
Замок Річарда Левове Серце
Будинок 15 на Андріївському узвозі виглядає так, наче його перенесли сюди з Середньовічної Англії. Псевдоготична споруда початку XX ст. (1902-1904) збудована будівельним підрядником Дмитром Орловим як прибутковий будинок. Свою романтичну назву отримала від письменника Віктора Некрасова, який любив у дитинстві Вальтера Скотта та увічнив ім’я улюбленого героя у рідному місті.
Вночі будинок стогнав і вив різними голосами, що породжувало чутки про привидів. Але причина виявилась цілком земною: ображені робітники, яких власниця обдурила при розрахунку, навмисно вмонтували в стіни обрізки труб і биті пляшки. Варто було змінитися напрямку вітру, і починалась нічна «опера». Зараз будинок є пам’яткою архітектури і заслуговує уваги зовні.
Будинок-музей Михайла Булгакова
На Андріївському узвозі, 13 з 1906 по 1919 рік жила родина Булгакових. Батько письменника, Опанас Булгаков, був професором Київської духовної академії. Саме цей будинок письменник пізніше описав у романі «Біла гвардія» як домівку родини Турбіних. Музей відкрили у 1989 році до 100-річчя Булгакова, і зараз він містить більше 3000 експонатів: меблі, книги, фотографії, особисті речі. Частина експозиції відтворює атмосферу роману.
Графік роботи: середа та четвер 10:00-17:00, п’ятниця 12:00-19:00, субота-неділя 11:00-18:00. Понеділок і вівторок вихідні.
Вхід: 120 грн для дорослих, 60 грн для школярів, студентів і пенсіонерів. Екскурсійне обслуговування 400 грн.
Пам’ятник Проні Прокопівні та Голохвастову
На початку узвозу стоїть бронзова скульптура героїв п’єси Михайла Старицького «За двома зайцями» (за мотивами якої знятий однойменний фільм). Туристи давно придумали традицію: потерти каблучку Проні Прокопівни, щоб вдало вийти заміж, або погладити жучка на спині Голохвастова — для багатства. Скульптура завжди відполірована до блиску.
Скульптури Кавалерідзе
Іван Кавалерідзе, видатний скульптор, кінорежисер і драматург, жив і працював на Андріївському узвозі, 21. Кілька його робіт можна побачити в сквері поруч з церквою: пам’ятник княгині Ользі (відновлений з уламків, знайдених при розкопках у 1996 р.), пам’ятник Ярославу Мудрому і незвичайний Тарас Шевченко. Більшість туристів проходить повз, навіть не знаючи, чиє це авторство.
Музей однієї вулиці
Адреса: Андріївський узвіз, 2Б. Заснований у 1991 році творчим об’єднанням «Майстер», цей камерний музей цілком присвячений самому узвозу та його мешканцям. Тут зберігають фотографії, документи, меблі, одяг і особисті речі людей, які жили на цій вулиці протягом двох останніх століть. З 1998 року музей розміщується у нинішньому приміщенні і став невіддільною частиною вулиці.
Графік роботи: щодня з 12:00 до 19:00, без вихідних.
Галереї, сувеніри і мистецтво просто неба
Вернісаж на Андріївському узвозі працює здебільшого у вихідні та в теплий сезон. Художники розкладають свої роботи прямо на парапетах і стінах: олійний живопис, акварелі, графіка, кераміка, вишиванки, авторські прикраси. Це не ринок з клонованими сувенірами, а справжнє місце, де можна знайти роботу конкретного художника і поговорити з ним особисто.
Кілька порад при виборі сувенірів. По-перше, запитуйте підпис автора і його контакти, щоб замовити щось пізніше. По-друге, кераміка і гравюри з видами Києва дешевші і легші для перевезення, ніж великі полотна. По-третє, тут справді торгуються, і це нормально.
Де поїсти та відпочити поруч
Безпосередньо на узвозі є кілька атмосферних закладів: ресторан «Канапа» (буд. 19, традиційна і молекулярна українська кухня), тематичний ресторан «За двома зайцями» (буд. 34, інтер’єр у стилі однойменного фільму), а також невеликі кав’ярні в арках і двориках.
Якщо хочете більше вибору, прямуйте на Контрактову площу: там є заклади різного рівня та кухонь, від простих кав’ярень до повноцінних ресторанів. Це зручне місце, щоб завершити прогулянку.
Як дістатися до Андріївського узвозу
Метро. Найзручніший варіант зверху: станція «Золоті Ворота», далі пішки по Володимирській вулиці близько 20 хвилин. Знизу: станція «Контрактова площа», далі 2-3 хвилини пішки у бік вулиці Петра Сагайдачного.
Фунікулер. Від станції метро «Поштова площа» сідайте на фунікулер до Михайлівської площі, далі пішки через вулицю Десятинну. Сам фунікулер, відкритий ще 1905 року, теж є атракцією.
Автобус. Маршрут №62 зупиняється на «Андріївському узвозі» біля Музею однієї вулиці.
Авто. Паркуватися краще на Контрактовій площі або прилеглих вулицях Подолу. Сам узвіз пішохідний.
Практична інформація: головні пам’ятки та музеї
| Назва | Адреса | Режим роботи | Вхід | Нотатка |
|---|---|---|---|---|
| Андріївська церква | Андріївський узвіз, 23 | Уточнювати | Безплатно (зовні) | Вид на Дніпро з майданчика |
| Музей Булгакова | Андріївський узвіз, 13А | Ср-Чт 10:00-17:00, Пт 12:00-19:00, Сб-Нд 11:00-18:00 | 120 грн (60 грн пільговий) | Пн-Вт вихідні |
| Музей однієї вулиці | Андріївський узвіз, 2Б | Щодня 12:00-19:00 | Уточнювати на сайті | Без вихідних |
| Замок Річарда | Андріївський узвіз, 15 | Не відкритий для відвідин | Безплатно (зовні) | Пам’ятка архітектури поч. XX ст. |
| Музей-майстерня Кавалерідзе | Андріївський узвіз, 21 | Вт-Нд 10:00-17:00 | Уточнювати | Пн вихідний |
| Пам’ятник Проні та Голохвастову | Андріївський узвіз, 23 | Цілодобово | Безплатно | Традиція загадування бажань |
Коли краще відвідати
Найкомфортніший час для прогулянки — травень-вересень, будь-який день. Вранці в будні тут тихо і можна спокійно фотографувати. У вихідні вдень жвавіше: працюють художники, є більше атмосфери, але й більше людей.
Восени узвіз набуває особливого вигляду: листя змінює колір, і стара бруківка на фотографіях виглядає ще виразніше. Взимку тут менше туристів, але повністю пустою вулиця не буває ніколи.
Висновок
Андріївський узвіз — мабуть, єдине місце у Києві, де за пів години можна пройти від барокової церкви XVIII ст. до сучасної галереї і заодно купити картину прямо у художника. Плануйте від 1,5 до 3 годин, одягайте зручне взуття (бруківка нерівна), і починайте зверху, від Андріївської церкви: спускатися значно приємніше, ніж підніматися. Якщо ви ще не були тут у останні роки, вулиця варта повторного візиту.
Відповіді на часті запитання про Андріївський узвіз
На вулиці розташовані Андріївська церква (арх. Растреллі, 1754), Замок Річарда Левове Серце (буд. 15), Будинок-музей Михайла Булгакова (буд. 13А), Музей однієї вулиці (буд. 2Б), пам'ятник Проні Прокопівні та Голохвастову, скульптури Кавалерідзе, а також численні художні галереї та майстерні.
Зверху: станція «Золоті Ворота», далі пішки по Володимирській вулиці близько 10 хвилин. Знизу: станція «Контрактова площа», далі 5 хвилин пішки через вулицю Петра Сагайдачного. Обидва варіанти зручні; якщо хочете оглянути вулицю згори вниз, виходьте на «Золотих Воротах».
Мінімум 1,5 години, якщо просто пройти і оглянути зовні всі пам'ятки. З відвідуванням музею Булгакова і Музею однієї вулиці реально потрібно 2,5-3 години. З тривалими зупинками у галереях можна провести тут цілий день.
Через художників. З 1990-х тут сформувався постійний вернісаж просто неба: художники продають картини, кераміку і авторські прикраси. Атмосфера нагадує паризький Монмартр, де мистецтво і туристичний маршрут давно переплелися в одне ціле.
Весною і влітку найживіше: художники, туристи, кав'ярні. Осінь дає найкрасивіший вигляд для фото. Вранні години в будні найспокійніші. Уникайте дощових днів у холодну пору, бо бруківка стає слизькою.
Так. Андріївська церква, Замок Річарда і пам'ятник Проні та Голохвастову безплатні для зовнішнього огляду. Вернісаж художників теж безкоштовний для відвідувачів — платите лише якщо купуєте. За вхід до Музею Булгакова і Музею однієї вулиці потрібно платити, але суми помірні.
